Корисна інформація

• Інформація для подорожуючих
• Спрощення митного оформлення транспортних засобів 
• Як проходити “червоний” коридор
• Митниця і пошта
• Перевіка VIN-коду

• Рахунки для сплати митних платежів
• Товари, щодо яких діють обмеження
• Перевірка митної декларації
• Порядок нарахування митних платежів
• Перевірка сертифікату походження товару

• Авторизований економічний оператор

• Відкриті дані
• Облік нерезидентів

• Режим спільного транзиту (NCTS)

Митниця в межах виконання своїх завдань забезпечує бізнес великою кількістю сервісів та послуг, у тому числі надає й адміністративні послуги, що забезпечують такі види діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами:

• митна брокерська діяльність;
• відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі;
• відкриття та експлуатація митного складу;
• відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу;
• відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання;
• відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу;
• гарантування сплати митних платежів Гарантом;
• надання державних гарантій по товарам, які було імпортовано в Україну і прийнято під режим експортного контролю України.

Кожен із видів цієї діяльності забезпечується групою Адмінпослуг, частина із яких надаються Центральним Апаратом, а частина – територіальними органами. Ці Адмінпослуги надаються виключно юридичним особам і підприємства, які отримали такі дозволи, вносяться до відповідних реєстрів.

Митна брокерська діяльність

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 27.09.2021 № 517 «Про деякі питання провадження митної брокерської діяльності» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за № № 1672/37294, 1673/37295, яким затверджено «Порядок подання та розгляду заяв, надання, переоформлення, зупинення дії та анулювання дозволів на провадження митної брокерської діяльності» (далі – Порядок) та «Правила провадження митної брокерської діяльності та порядку контролю за її провадженням», заяви про надання, переоформлення, зупинення дії чи анулювання дозволу на провадження митної брокерської діяльності подаються Держмитслужбі в електронній формі через єдиний державний інформаційний веб-портал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі», що входить до складу інформаційно-телекомунікаційної системи митних органів за посиланням https://cabinet.customs.gov.ua (вкладка БІЗНЕСУ).

Про деякі питання провадження митної брокерської діяльності

Надання дозволу на провадження митної брокерської діяльності

Переоформлення дозволу на провадження митної брокерської діяльності

Зупинення дії дозволу провадження митної брокерської діяльності за заявою підприємства

Анулювання дозволу на провадження митної брокерської діяльності за заявою підприємства

Гарантування сплати митних платежів Гарантом

У випадках, визначених Митним кодексом України, виконання зобов’язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії. Юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов’язань перед митними органами України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному Х розділом Митного кодексу України.

Для отримання статусу гаранта потрібно звернутися до Держмитслужби. Разом із зверненням надаються документи, що підтверджують виконання умов частини другої статті 314 та передбачені частиною першою статті 315 Митного кодексу України.

Надання статусу гаранта

Надання державних гарантій по товарам, які було імпортовано в Україну і прийнято під режим експортного контролю України 

Товари, ввезені на територію України з наданням гарантій щодо використання у заявлених цілях, підлягають державному експортному контролю, встановленому в Україні.

З метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовується, зокрема, сертифікат підтвердження доставки.

Сертифікат підтвердження доставки ‒ це державний документ, який підтверджує, що зазначений у ньому товар імпортовано в Україну і прийнято під режим експортного контролю України.

Сертифікат підтвердження доставки надається тільки на імпортовані в Україну товари, на які Держекспортконтролем видано імпортний сертифікат або інший документ.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» та пункту 13 Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 27 травня 1999 року № 920,  оформлення та видача сертифіката підтвердження доставки здійснюється Держмитслужбою за заявою імпортера.

Для одержання сертифіката підтвердження доставки імпортер протягом 10 днів з дня митного оформлення товару надсилає Держмитслужбі заяву із стислим викладенням мети звернення.

Сертифікат підтвердження доставки оформляється в трьох примірниках і підписується Головою Держмитслужби або його заступником.

Перший примірник сертифіката підтвердження доставки видається імпортеру для подання іноземному експортеру, другий надсилається Держекспортконтролю, а третій примірник залишається в Держмитслужбі.

Товар, на який видано сертифікат підтвердження доставки, не може бути вивезено за межі митної території України без дозволу Державної служби експортного контролю України.

Видача на запит імпортера сертифіката підтвердження доставки, яким засвідчується факт надходження в Україну товарів, визначених у зазначеному сертифікаті

Зразок_заяви СПД       Інформаційна картка

Авторизований економічний оператор (АЕО) 

У цьому розділі розміщені інформаційні картки адміністративних послуг разом із формами заяв про надання авторизації авторизованого економічного оператора та анкети самооцінки підприємства, що подаються для їх отримання.

Авторизація авторизованого економічного оператора

Анкета_Заява                          ІК_17-43

Зупинення авторизації АЕО за заявою підприємств

ІК_17-44

Повторна оцінка відповідності підприємства критеріям АЕО за заявою підприємства

ІК_17-45

Анулювання авторизації АЕО за заявою підприємства

ІК_17-46

Адміністративні послуги, що надаються Держмитслужбою та її територіальними органами

Для отримання інших адміністративних послуг, станом на зараз, необхідно звертатись до тієї регіональної Митниці, де планується здійснювати відповідну діяльність, на яку отримується дозвіл. Поступово ці послуги переводитимуться у цифровий вигляд, а частина  вже з липня буде доступна у Кабінеті, із можливістю дистанційного моніторингу їх надання.

Відкриття та експлуатація митного складу

Заява про відкриття митного складу (форма заяви)

Надання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу: IК_17-09_(МС_надання)

Переоформлення дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу: IК_17-10_(МС_переоформлення)

Зупинення дії дозволу дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу (етапи): ІК 17-11 (МС зупинення дії)

Анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію митного складу (етапи): ІК 17-12 (МС анулювання)

Відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання

Заява про надання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання (форма заяви)

Надання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання: IК_17-17_(СТЗ_надання)

Переоформлення дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання: IК_17-18_(СТЗ_переоформлення)(1)

Зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання (етапи): ІК 17-19 (СТЗ зупинення дії)

Анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання (етапи): ІК 17-20 (СТЗ анулювання)

Відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу

Заява про внесення до Реєстру вільних митних зон комерційного або сервісного типу (форма заяви)

Надання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони комерційного або сервісного типу (етапи): ІК 17-13 (ВМЗ (надання)

Переоформлення дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони комерційного або сервісного типу (етапи): ІК 17-14(ВМЗ (переоформлення)

Зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони комерційного або сервісного типу (етапи): ІК 17-15(ВМЗ (зупинення дії)

Анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію вільної митної зони комерційного або сервісного типу (етапи): ІК 17-16(ВМЗ (анулювання)

Відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі

Заява на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі (форма заяви)

Надання дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі (етапи): ІК 17-05 (МБТ надання)

Переоформлення дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі (етапи): ІК 17-06 (МБТ переоформлення)

Зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі (етапи): ІК 17-07 (МБТ зупинення дії)

Анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі (етапи): ІК 17-08 (МБТ анулювання)

Держмитслужбою реалізовано механізм подачі експортерами електронної заяви на видачу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED

EUR.1 або EUR-МЕD у разі, якщо його потрібно пред’явити при ввезенні на митну територію країн ЄС, ЄАВТ, Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, Чорногорії, Грузії та Держави Ізраїль як доказ, що товар(и) українського походження відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.
Порядком заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2021 року № 139, передбачено можливість подання експортером підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED, електронної заяви разом зі сканованими копіями паперових документів, що підтверджують преференційне походження товарів з України.
Станом на 01 березня 2023 року підрозділами митниць, на які покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED, у програмно-інформаційному комплексі автоматизованої системи митного оформлення створено 206 місць прийому електронних заяв від експортерів.
Переглянути мапу можна за посиланням:  https://bit.ly/3kHIQe6

Інформація про поточні експертні можливості Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби та орієнтовну вартість, що підлягає відшкодуванню за проведені дослідження (аналізи, експертизи) проб (зразків) товарів для прийняття митними органами рішень щодо зобов’язуючої інформації СЛЕД_інформація

Митний кодекс

Закони

• Закон України від 15 травня 1996 року № 192/96-ВР «Про трубопровідний транспорт»
• Закон України від 04 листопада 1991 року № 1777-XII «Про державний кордон України»
• Закон України від 8 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»
  
• Закон України від 04 листопада 1999 року № 1212-XIV “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”
• Закон України від 25 червня 2009 року № 1563-VI «Про наукові парки»
• Закон України від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування»
• Закон України від 17 липня 1997 року № 468/97-ВР «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції»
• Закон України від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР «Про транспорт»
• Закон України від 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»
• Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу»
• Закон України від 22 грудня 1998 року № 332-XIV «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну»
• Закон України від 22 грудня 1998 року № 331-XIV «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»
• Закон України від 22 грудня 1998 року № 330-XIV «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»
  
• Закон України від 12 липня 2001 року № 2660-III «Про розвиток літакобудівної промисловості»
• Закон України від 28 листопада 2002 року № 330-IV «Про Товариство Червоного Хреста України»
• Закон України від 06 березня 2003 року № 601-IV «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні»
• Закон України від 5 листопада 2009 року № 1710-VI «Про прикордонний контроль»
  
• Закон України від 02 грудня 2010 року № 2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»
• Закон України від 2 березня 2015 року № 222-VIII “Про ліцензування видів господарської діяльності”
• Закон України від 19 жовтня 2022 року №2697-IX “Про Митний тариф України”
• Закон України від 30 серпня 2022 року № 2554-IX «Про приєднання України до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами»
• Закон України від 30 серпня 2022 року  № 2555-IX «Про приєднання України до Конвенції про процедуру спільного транзиту»

Постанови

Постанова КМ України від 24 жовтня 2002 р. №1569  “Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон”

Постанова КМ України від 18.01.2003 № 93 “Про справляння плати за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів” 

Постанова КМ України від 17.11.2004 № 1568 “Питання звільнення від обкладення ввізним митом фармацевтичної продукції та сполук, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні”

Постанова КМ України від 20.12.2006 №1765   “Про порядок встановлення та застосування правила адвалерної частки та виконання виробничих і технологічних операцій” (зі змінами та доповненнями)  

Постанова КМ України від 23.05.2012 № 467  “Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України” (із змінами і доповненнями)

Постанова КМ України від 21.05.2012 № 450  “Питання пов`язані із застосуванням митних декларацій”

Постанова КМ України від 21.05.2012 № 451 “Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними”

Постанова КМ України від 29.05.2013 №390 “Про визначення пунктів пропуску через державний кордон України, через які здійснюється переміщення підакцизних товарів, та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України” (із змінами і доповненнями)

Постанова КМ України від 30.12.2015№1147 ” Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації ” (із змінами і доповненнями)  

Постанова КМ України від 24.02.2016 №106   “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”

Постанова КМ України від 24.10.2018 № 960  «Деякі питання проведення заходів офіційного контролю товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту)» 

Постанова КМ України від 21.10.2020 № 971 “Про затвердження Порядку взаємодії між декларантами, їх представниками, іншими заінтересованими особами та митними органами, іншими державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, з використанням механізму “єдиного вікна” та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”

Постанова від 27.09.2022 № 1092 “Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій”

Постанова від 08.10.2022 № 1126 “Деякі питання надання митним органам забезпечення сплати митних платежів щодо товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом” 

Постанова КМ України від 09.04.2022 № 426 “Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації“

 Управління міжнародної співпраці

Управління міжнародної співпраці координує та забезпечує здійснення міжнародного співробітництва з питань митної справи в Державній митній службі України.

    Основними напрямками та завданнями Управління є:

• розробка пропозицій до проєктів міжнародних договорів з питань митної справи, організація їх укладання та здійснення аналізу виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами України, а також припинення та/або зупинення їх дії

• організація взаємодії та обміну інформацією з митними адміністраціями інших держав згідно із законодавством України та міжнародними договорами

• організація, налагодження, здійснення міжнародного співробітництва та заходів щодо виконання зобов’язань у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції з питань, що належать до компетенції Держмитслужби

• забезпечення співпраці з проєктами міжнародної технічної допомоги

• співпраця з іноземними донорськими, міжнародними фінансовими організаціями та Секретаріатом Кабінету Міністрів України щодо залучення і використання міжнародної технічної та фінансової допомоги

• здійснення комунікації з іншими неурядовими міжнародними організаціями

• організація протокольного забезпечення міжнародних заходів щодо прийому іноземних делегацій у Держмитслужбі, зустрічах з іноземними та міжнародними організаціями та їх представниками, заходів щодо закордонних відряджень співробітників

Європейське бюро з питань боротьби з шахрайством (OLAF)

Європейське бюро з питань боротьби з шахрайством (OLAF) заснована в 1999 році з метою підвищення ефективності діяльності, спрямованої на протидію шахрайству та іншим протиправним діям. Бюро створено відповідно до Рішення Європейської Комісії (ЄК) №1999/352/EC від 28 квітня 1999 року, як структурна одиниця ЄК з незалежним статусом у проведенні розслідувань, пов’язаних із шахрайством. Порядок діяльності ОЛАФ визначається двома Регламентами (№1073/1999 та № 1074/1999 від 25 травня 1999 року) та міжінституційною Угодою Європейського Парламенту, Ради ЄС та ЄК.

Повноваження:

• здійснює зовнішні адміністративні розслідування у частині боротьби з шахрайством, корупцією та іншою протиправною діяльністю, яка завдає шкоди фінансовим інтересам ЄС, та з метою протидії шахрайству та порушенням законодавства ЄС;

• здійснює внутрішні розслідування:

• з метою боротьби з шахрайством, корупцією та іншими протиправними діями, що завдають шкоди фінансовим інтересам ЄС;

• у випадках серйозного недотримання чиновниками ЄС службових обов’язків, наслідком чого є притягнення їх до дисциплінарної або кримінальної відповідальності;

• у випадках недотримання своїх обов’язків членами інституцій, органів, агентств ЄС або їхнім персоналом, коли такі випадки не підпадають під дію Правил персоналу ЄС;

• здійснює розслідування з інших питань на запит інституцій та органів ЄС;

• сприяє зміцненню співробітництва між державами-членами у галузі попередження шахрайства;

• розробляє стратегії боротьби з шахрайством (готує законодавчі та розпорядчі ініціативи в межах компетенції);

• здійснює оперативну діяльність у боротьбі з шахрайством (розвиток інфраструктури, збір та аналіз інформації, надання технічної допомоги);

• підтримує прямі зв’язки з поліцейськими, судовими та митними органами;

• представляє Європейську Комісію у питаннях протидії шахрайству.

Розслідування:

Регламенти ЄС регулюють розслідування OLAF відносно Європейського Союзу та Європейського співтовариства з атомної енергії та визначають основні функції та організаційні питання здійснення адміністративних розслідувань OLAF.

Зовнішні розслідування у частині перевірок на місці, які входять до компетенції ЄК, здійснюються OLAF відповідно до Регламентів ЄС.

У частині здійснення внутрішніх розслідувань OLAF уповноважений на безпосередній і такий, що не потребує попереднього інформування, доступ до будь-якої інформації, яка знаходиться у розпорядженні інституцій, органів або агентств ЄС, а також на отримання інформації усно від будь-якої залученої до розслідування особи та здійснення перевірок на місці.

Будь-яка інформація, що передається OLAF, захищається згідно законодавства ЄС про захист персональних даних.

За результатами розслідування OLAF готує звіт, який включає рекомендації щодо подальших дій. Звіт надсилається державі-члену ЄС у випадку зовнішнього розслідування та інституції, органу або агентства ЄС – у випадку внутрішнього розслідування.

Враховуючи прямі зв’язки OLAF з національними поліціями та судовими органами, під час розслідування інформація також може надсилатися до компетентних органів заінтересованих держав-членів та органів ЄС.

Роботу ОЛАФ контролює Наглядовий Комітет, до складу якого входять 5 незалежних осіб, призначених за спільною згодою Європейського Парламенту, Ради ЄС та Європейської Комісії.

Офіс продовжує активну взаємодію з партнерами на рівні ЄС і з третіми країнами, в тому числі з Україною (в рамках підписаної 6 червня 2013 року Домовленості про співробітництво у протидії незаконному переміщенню тютюнових виробів).

Основні елементи такого співробітництва:

• обмін інформацією;

• оперативна допомога і проведення спільних розслідувань;

• технічна допомогу;

• доступ до інформаційних систем і баз даних;

• стратегічний аналіз;

• підготовка кадрів та обмін інформацією.

Світова організація торгівлі (СОТ)

Світова організація торгівлі (СОТ) – єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами. Її головна функція – забезпечувати, щоб торгівля відбувалася настільки легко, передбачувано і вільно, наскільки можливо.

    Факти про СОТ:

• Місце розташування: Женева, Швейцарія

• Дата заснування: 1 січня 1995 року

• Створена: за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986 – 1994 рр.)

• Члени: 164 країни (станом на січень 2017 року)

• Бюджет: 197,204 млн. швейцарських франків на 2015 рік

• Генеральний директор: Роберто Азеведо (генеральний директор)

    Членство в організації

Відповідно до Угоди про заснування СОТ країнами-засновниками Організації стали всі договірні Сторони – учасники ГАТТ (128 держав), що надали списки зобов’язань щодо товарів і послуг і ратифікували пакет угод Уругвайського раунду.

В даний час повноправними учасниками СОТ є 164 країни, в тому числі і Україна. 22 держави мають статус спостерігача у СОТ.

Усі країни-члени СОТ приймають зобов’язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об’єднаних терміном “Багатосторонні торговельні угоди”. Таким чином, із правової точки зору система СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється понад 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більш 50 багатосторонніх торговельних угод і інших правових документів, основними з яких є Угода про заснування СОТ і додані до неї багатосторонні торговельні угоди, зокрема:

    Угода про спрощення процедур торгівлі

Основні цілі Угода про спрощення процедур торгівлі, які визначають зобов’язання країн-учасниць – зменшення часу та вартості митного контролю, підвищення прозорості та ефективності операцій державних органів, збільшення торговельних потоків, державних доходів і прямих іноземних інвестицій, зниження рівня корупції, розширення співпраці між учасниками приватного

7 грудня 2013 року члени Світової організації торгівлі завершили переговори щодо УСПТ. 27 листопада 2014 року Генеральна рада СОТ офіційно прийняла Протокол про доповнення Угоди про заснування СОТ Угодою про спрощення процедур торгівлі.

Угода набрала чинності після її ратифікації двома третинами членів СОТ (110 із 164), що відбулось 22 лютого 2017 року.

Україна ратифікувала Угоду про спрощення процедур торгівлі 04.11.2015 (Закон України «Про ратифікацію Протоколу про внесення змін до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі» від 04.11.2015 № 745-VIII), що значно поліпшило її імідж в СОТ та стало сигналом для міжнародного торговельного та інвестиційного співтовариства про серйозність намірів України поліпшити свій торговельний та інвестиційний клімат.

Період, необхідний для імплементації Угоди про спрощення процедур торгівлі та набрання чинності окремими положеннями, визначається індивідуально для кожної країни, в залежності від стану економічного розвитку (країна, що розвивається чи найменш розвинута країна) та від категорії зобов’язань.

З метою імплементації положень Угоди СОТ про спрощення процедур торгівлі, здійснення внутрішньої координації між центральними органами виконавчої влади з питань імплементації Угоди про спрощення процедур торгівлі та на виконання пункту 7.1постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 455 «Про утворення Ради з міжнародної торгівлі» створено Робочу групу із спрощення процедур торгівлі Ради з міжнародної торгівлі з покладанням на неї функцій національного комітету з питань спрощення процедур торгівлі відповідно до статті 23.2 Угоди про спрощення процедур торгівлі. Держмитслужба є постійним членом вищезазначеної робочої групи Ради з міжнародної торгівлі.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 19 червня 2019 року № 444 «Про затвердження плану заходів з імплементації положень Угоди СОТ про спрощення процедур торгівлі» на Держмитслужбу покладені наступні завдання:

• Запровадження механізму видачі попередніх рішень, що можуть видаватися на запит щодо методу або критерію визначення митної вартості, застосування квот;

• Підвищення рівня кваліфікації посадових осіб, уповноважених на винесення попередніх рішень, що можуть видаватися на запит щодо методу або критерію визначення митної вартості, застосування квот;

• Запровадження єдиного відкритого онлайн-реєстру попередніх рішень, крім попередніх рішень, що можуть видаватися на запит щодо методу або критерію визначення митної вартості;

• Вдосконалення порядку стягнення платежів і зборів у зв’язку з імпортуванням чи експортуванням та штрафів;

• Випуск і митне оформлення товарів, а саме розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроєкту про внесення змін до Митного кодексу України щодо загальних вимог до гарантування потенційного та існуючого митного боргу;

• Удосконалення процедур імпорту, експорту і транзиту;

• Гармонізація митного законодавства України із відповідним законодавством ЄС щодо обміну даними про товари, які переміщуються через митний кордон України;

• Міжнародне співробітництво.

Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС)

   Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) було започатковане з підписанням 25 червня 1992 р. Стамбульської декларації, яка визначала загальні рамки діяльності цього міждержавного об’єднання. 5 червня 1998 р. під час Ялтинського Саміту глав держав/урядів країн-учасниць ЧЕС, структура трансформувалася у повноцінну міжурядову регіональну організацію після підписання Статуту ОЧЕС, який ратифіковано Законом від 19.03.99 № 526-XIV (526-14). Штаб-квартира організації розташована в Стамбулі.

 Країни-учасниці: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Україна.

 Цілі ОЧЕС:

• діяти у дусі дружби і добросусідства і зміцнювати взаємоповагу і довіру, діалог і співробітництво між державами-членами;

• сприяти розвитку та диверсифікації двостороннього і багатостороннього співробітництва на основі принципів і норм міжнародного права;

• поліпшувати умови підприємницької діяльності та заохочувати особисту та колективну ініціативу підприємств та компаній, що безпосередньо беруть участь у процесі економічного співробітництва;

• розвивати економічну співпрацю, не порушуючи міжнародні зобов’язання держав-членів, включаючи зобов’язання, що випливають з їхнього членства у міжнародних організаціях чи інституціях об’єднувального або іншого характеру, і не перешкоджаючи розвитку їхніх відносин з третіми сторонами;

• враховувати конкретні економічні умови та інтереси держав-членів; заохочувати до участі у процесі економічного співробітництва ЧЕС інші заінтересовані держави, міжнародні економічні та фінансові інституції, а також підприємства і компанії.

 Напрямки співробітництва:

Відповідно до узгоджених принципів і з метою більш ефективного використання своїх людських, природних та інших ресурсів для досягнення сталого розвитку своїх національних економік  та соціального добробуту своїх народів, держави-члени співпрацюють у таких напрямках: торгівля та економічний розвиток; банківська справа і фінанси; зв’язок; енергетика; транспорт; сільське господарство і агропромисловість; охорона здоров’я і фармацевтика; охорона навколишнього середовища; туризм; наука і техніка; обмін статистичними даними та економічною інформацією; співробітництво між митними та іншими прикордонними органами; контакти  між  людьми; боротьба з організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками, зброєю та радіоактивними матеріалами, з усіма актами тероризму та нелегальною міграцією або у будь-яких інших пов’язаних з ними напрямках за рішенням Ради.

Відповідно до Статуту ОЧЕС країни-члени співпрацюють за кількома напрямами, у тому числі, за напрямом співробітництва між митними органами країн-членів ОЧЕС.

В рамках ОЧЕС створена і функціонує Робоча група з митних питань.

Під час попередніх засідань Робочої групи увага приділяється переважно таким питанням:

• усуненні бар’єрів у взаємній торгівлі,

• гармонізації митного та торгового режимів на основі вимог СОТ;

• сприяння транзиту;

• розвиток інформаційного обміну тощо.

Країна-координатор Робочої групи призначається рішенням Ради Міністерства закордонних справ ОЧЕС на дворічний період з можливістю подовження на наступний дворічний період.

Всесвітня митна організація (ВМО)

Всесвітня митна організація (ВMО) є міжурядовою міжнародною організацією зі штаб-квартирою в м. Брюссель (Королівство Бельгія). Історія сучасного міжнародного митного співробітництва веде свій відлік з 12 вересня 1947 р. Саме цього дня з ініціативи 13 урядів західноєвропейських держав, що входили до складу Комітету європейського економічного співробітництва, сформовано Робочу групу, яка б досліджувала можливість створення одного чи декількох європейських митних союзів, заснованих на принципах Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Результатом роботи цих двох комітетів стало підписання 15 грудня 1950р. у Брюсселі двох конвенцій – Конвенції з номенклатури для класифікації митних тарифів і Конвенції з оцінки товарів у митних цілях. Тоді ж було підписано установчий документ першої спеціалізованої митної організації – Конвенція про створення Ради митного співробітництва (РМС), що набула чинності 4 листопада 1952 р.

  ВМО встановлює, підтримує та впроваджує міжнародні інструменти для гармонізації та єдиного застосування спрощених та ефективних митних систем та процедур, які керують рухом товарів, людей та транспортних засобів через митні кордони.

    Керівництво ВМО: здійснюється Радою, на сесіях якої щороку збираються всі керівники (на рівні Голів, або їх заступників) митних адміністрацій країн-членів ВМО та Політичною комісією, в яку входить 24 члени, а фінансові справи веде Фінансовий Комітет у який входить 17 членів.

    ВМО працює через свої Комітети, для керівництва роботою Ради обирається Головуючий. Рада коригує роботу з ключових питань Стратегічного Плану ВМО.

    У липні 2018 року під час засідання 133 сесії ВМО переобрано на наступний термін (5 років) Генерального секретаря ВМО пана Куніо Мікурія. Представники України взяли участь у зазначеному заході.

    Згідно з Постановою Верховної Ради України від 19 червня 1992 року                   № 2479-XXII та Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1992 року № 229 Україна приєдналася до Конвенції 1950 року про створення Ради Митного Співробітництва і з 10 листопада 1992 року є повноправним членом Всесвітньої митної організації.

    15.02.2011 року прийнято Закон України №3018 – VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» (Кіотська Конвенція). Закон набрав чинності 05.03.2011.

    У зв’язку з цим українською стороною передано Генеральному секретарю ВМО Інструмент про приєднання України до цієї Конвенції, який набув чинності для України з 15 вересня 2011 року.

    Україна є договірною стороною таких конвенцій ВМО:

• Конвенція про створення Ради Митного Співробітництва;

• Міжнародна Конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів;

• Міжнародна Конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства;

• Конвенція про тимчасове ввезення, тощо.

    Фінансові зобов’язання України перед ВМО – сплата щорічних членських внесків, за рахунок яких і здійснюється її основна діяльність.

    Держмитслужба бере активну участь у спільних операціях під егідою ВМО у сферах боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, захисту прав інтелектуальної власності та інших подібних заходах, а також у спільній програмі ООН та ВМО по контролю за контейнерними перевезеннями в рамках якої у 2018 році створено підрозділи портового контролю в Одеській та Київський митницях Держмитслужби.

    З 1995 року в Україні функціонує Національний вузол зв’язку по правоохоронній роботі, який входить до складу Регіонального вузла зв’язку (RILO-«Варшава»).

    З 2010 року в Україні (спершу на базі Академії митної справи України в          м. Дніпро, з червня 2016 року – на базі Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС України у Хмельницькому функціонує Регіональний навчальний центр ВМО, що взаємодіє з Регіональним центром інституційного розвитку в м. Баку. На базі цього Департаменту також функціонує Регіональний кінологічний навчальний центр ВМО.

    У рамках роботи, спрямованої на реалізацію Рамкових стандартів ВМО, Держмитслужбою вживаються заходи для подальшої автоматизації інформаційних митних технологій. Окрім цього, здійснюється підготовка до впровадження системи інтегрованого контролю на основі міжвідомчої взаємодії у пунктах пропуску через державний кордон та ведеться робота над створенням єдиної міжвідомчої автоматизованої системи збирання, зберігання і обробки інформації, необхідної для здійснення контролю зовнішньоторговельної діяльності.

    Співпраця Держмитслужби України з ВМО з питань інституційного розвитку і навчання є успішною. Представники Держмитслужби залучаються до участі у короткострокових та довгострокових програмах стажування ВМО за фінансування Урядів Японії, Кореї, Китаю, а також держав-членів ЄС.

    Ґрунтуючись на цілому спектрі чинників, таких як робоча мова, географічна наближеність, вже існуючий порядок регіональних структур інших міжнародних організацій, було прийнято рішення про заснування шести робочих регіонів ВМО, а саме:

• Східна та Південна Африка;

• Західна та Центральна Африка;

• Північна Африка, Близький та Середній Схід;

• Далекий Схід, Південна та Південно-Східна Азія, Австралія та Тихо-океанські острови;

• Північна, Південна, Центральна Америка та Карибський басейн;

• Європа.

    Регіональні офіси інституційного розвитку (ROCB) є фундаментальним елементом регіонального підходу ВМО для нарощування потенціалу. Їх місія полягає у наданні допомоги митним адміністраціям країн-членів у їхніх програмах на регіональному рівні, зокрема, допомагаючи їм посилити координацію діяльності з розбудови потенціалу з регіональними членами та Секретаріатом ВМО, здійснювати моніторинг проектів, а також покращувати взаємодію з донорськими агенціями та відповідними організаціями. Шість РОІР, що базуються в Азербайджані, Кот-д’Івуарі, Кенії, Таїланді, Об’єднаних Арабських Еміратах та Уругваї, охоплюють кожен із шести регіонів ВМО.

    РОІР ВМО Європейського регіону, в 2019 році керівником призначено представника митної адміністрації Турецької Республіки пана Есера Ченгеля.

    Регіональні навчальні центри (РНЦ) сприяють реалізації інституційного розвитку шляхом поширення та запровадження стандартів ВМО у вигляді професійних тренінгів, семінарів та навчальних поїздок.

    ВМО налічує 28 РНЦ: 7 в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (КНР, Фіджі, Гонконг, Індія, Японія, Республіка Корея та Малайзія), 4 у Східній і Південній Африці (Маврикій, Кенія, Південна Африка та Зімбабве), 3 у Західній і Центральній Африці (Буркіна-Фасо, Республіка Конго і Нігерія), 7 в Європейському регіоні (Азербайджан, Колишня Югославська Республіка Македонія, Угорщина, Казахстан, РФ, Киргизька Республіка та Україна), 2 у Північній і Південній Америці (Бразилія та Домініканська Республіка) і 5 в регіоні Північної Африки та Близького Сходу (Єгипет, Ліван, Саудівська Аравія, Йорданія, Туніс).

    В Україні Регіональний навчальний центр ВМО функціонує на базі Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (м. Хмельницький).

    Допомога країнам-учасникам ВМО може надаватись наступним чином:

• Щорічні заявки від країн на проведення тренінгів або інших навчальних заходів, які розглядаються Директоратом, та за наявності відповідного фінансування проводяться за участі експертів ВМО та інших організацій, як правило у країнах-заявниках.

• Шляхом залучення донорської підтримки для проведення навчальних заходів на глобальному та регіональному рівнях.

• Участь країн у комплексних багаторічних Програмах з розвитку потенціалу. Серед них – The Columbus Programme та Mercator Programme.

• Надання доступу до навчальної он-лайн платформи ВМО CliCK!. Здійснюється через визначених національних координаторів.

Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ

Членство: Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова (з 1999 по 2005 – Узбекистан)

Штаб-квартира: Київ, Україна

Офіційні мови: англійська та російська

Засновано у 1999 році

Генеральний секретар ГУАМ (з 1 січня 2016 року, на 4 роки) – Алтай Ефендієв, Надзвичайний і Повноважний Посол (Азербайджанська Республіка).

Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ – регіональна організація, створена в 1997 році (хартія організації підписана у 2001 році, статут – у 2006 році) Грузією, Україною, Азербайджаном і Молдовою (з 1999 по 2005 роки в організацію також входив Узбекистан). Назва організації складається з перших букв країн, які входять до неї. До виходу Узбекистану з організації іменувалася – ГУУАМ.

У 2002 році Узбекистан заявив про намір вийти з ГУУАМ. Офіційно Президент Узбекистану Іслам Карімов заявив про вихід з організації в травні 2005 року.

29 грудня 2005 року Узбекистаном денонсовано документи, підписані в рамках ГУУАМ: «Ялтинську хартію», «Меморандум зі сприяння торгівлі та транспортуванню», «Угоду про взаємну допомогу і співробітництво в митних справах між урядами держав-учасниць ГУУАМ».

На Київському саміті ГУАМ 23 травня 2006 року Глави держав підписали Статут Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ (ОДЕР-ГУАМ).

Співпраця в рамках ГУАМ у митній сфері

Представники Держмитслужби України (2 рази на рік) беруть участь в засіданнях Керівного Комітету Проекту зі сприяння торгівлі та транспортуванню Організації за демократію та економічний розвиток ГУАМ.

На засіданнях обговорюються питання спрощення процедур при переміщенні товарів і транспортних засобів через пункти пропуску на кордонах, організації обміну попередньою інформацією про товари та транспортні засоби, які переміщуються через державні кордони держав-учасниць ГУАМ.

Представники Держмитслужби України також приймають участь у засіданнях:

• міжвідомчої групи України по боротьбі зі злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів;

• з правової статистики;

• з імплементації Протоколів про наміри між митними адміністраціями  держав – членів ГУАМ щодо взаємного визнання Авторизованих Економічних Операторів та про використання блокчейн технологій при верифікації сертифікатів походження товарів, які переміщуються через державні кордони держав-членів ГУАМ.

Підписані документи:

• Протокол між митними адміністраціями держав-членів ГУАМ про організацію обміну попередньою інформацією про товари та транспортні засоби, що переміщуються через державні кордони держав-членів ГУАМ. Технічні умови організації обміну попередньою інформацією про товари та транспортні засоби, що переміщуються через державні кордони держав-членів ГУАМ.

• Протокол між митними адміністраціями держав-членів ГУАМ про взаємне визнання окремих результатів митних процедур щодо товарів і транспортних засобів, що переміщуються через державні кордони держав-членів ГУАМ.

• Протокол між митними адміністраціями держав-членів ГУАМ про взаємодію у сфері боротьби з митними правопорушеннями, пов’язаними з переміщенням товарів повітряним транспортом через державні кордони держав-членів ГУАМ.

• Протоколи про наміри між митними адміністраціями  держав – членів ГУАМ щодо взаємного визнання Авторизованих Економічних Операторів та про використання блокчейн технологій при верифікації сертифікатів походження товарів, які переміщуються через державні кордони держав-членів ГУАМ.

У торгово-економічних відносинах між Україною і державами-членами ГУАМ діє Угода про створення зони вільної торгівлі між державами – учасницями ГУУАМ від 20 липня 2002 року.

Місія Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону України та Республіки Молдова (EUBAM)

Місія Європейської Комісії з надання допомоги у питаннях кордону Україні і Республіці Молдова (EUBAM) – консультативно-технічний орган, що повністю фінансується Європейським Союзом в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства. Партнером з реалізації виступає Програма розвитку ООН (ПРООН).

Правова основа EUBAM – Меморандум про взаєморозуміння, підписаний в кінці 2005 року Європейською Комісією, Урядом України та Урядом Республіки Молдова.

Глава EUBAM – (Славомір Піхор призначений 01.12.2017).

Причини створення:

• транскордонна злочинність: торгівля людьми, незаконне переміщення товарів і інші види протиправної діяльності;

• погіршення ситуації в Придністровському регіоні Республіки Молдова, неконтрольованому Урядом Молдови;

• в результаті організованої злочинності обидві держави несли значні втрати доходів.

Головні принципи роботи EUBAM – нейтралітет, партнерство, надійність, результативність, сприяння і прозорість.

Завдання EUBAM – зміцнення потенціалу прикордонних і митних служб та інших правоохоронних і державних органів України і Молдови.

Експерти EUBAM надають експертну, інформаційну і технічну допомогу в приведенні прикордонних і митних процедур і стандартів в Україні і Молдови у відповідність з процедурами і стандартами в державах-членах ЄС, проводять тренінги для співробітників митних та прикордонних органів.

Місія EUBAM не може виступати донором технічної допомоги у вигляді устаткування, але може впливати на рішення ЄС про початок проектів.

Керівний орган – Консультативна Рада (засідання – двічі на рік за участю всіх партнерських служб Місії).

Штаб-квартира Місії – в Одесі, представництво – в Кишиневі. Шість польових офісів (3 – в Україні: Одеса, Кучурган і Котовськ і 3 – в Молдові: Отач, Кишинів і Басарабяска), Представництво в Кишиневі і Штаб-квартира EUBAM в Одесі охоплюють всю протяжність кордону.

Мандат Місії подовжувався – в 2007, 2009 і 2011 та 2015 роках  та 2017 роках.

Черговий етап мандату Місії спливає у листопаді 2020 року.

Переваги від діяльності Місії EUBAM:

Сторона ЄС

• геополітичні дивіденди у вигляді моніторингу ситуації навколо Придністров’я та додаткових можливостей впливу на ситуацію довкола врегулювання придністровського питання;

• боротьба з контрабандою підакцизних товарів до країн Європи.

Україна

• руйнування негативного іміджу «чорної діри контрабанди в Придністров’ї» (вже досягнуто);

• залучення міжнародного досвіду та допомоги до процесів реформування та удосконалення діяльності митної та прикордонної служб України, в т.ч. відповідно до вимог Угоди про асоціацію Україна-ЄС.

Співробітництво Державної митної служби України з Місією EUBAM

01.12.2013 – 01.12.2015 – 10 фаза.

01.12. 2015 –01.12.2017 – 11фаза.

01.12.2017-30.11.2020 – 12 фаза

Співпраця між Місією EUBAM і партнерськими службами здійснюється в рамках окремої 2-річної Фази (Плану дій).

Пріоритети співпраці України з Місією EUBAM під час 12 фази:

• продовження виконання заходів, що забезпечують координацію партнерських служб в реалізації Концепції інтегрованого управління кордонами;

• боротьба з транскордонною злочинністю на українсько-молдавській ділянці кордону;

• сприяння у виконанні положень Угоди про асоціацію Україна-ЄС.

Механізми допомоги Місії EUBAM:

• експертна допомога при розробці нормативно-правових актів;

• сприяння спільним операціям партнерських служб України і Молдови в правоохоронній сфері;

• сприяння в залученні донорів для модернізації митної служби України (модернізація пунктів пропуску, оснащення сучасними засобами митного контролю, розвиток інформаційної і технічної складових діяльності).

Міжнародні угоди

Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES)

Відправити запит

Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запити на вибір запитувача можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі, зокрема електронною поштою.

Частиною першою статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації»  (далі – Закон № 2939) визначено, що публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною п’ятою статті 19 Закону визначено, що запит на інформацію має мітити, зокрема, загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит. Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Тобто публічна інформація – вже створена на день запиту інформація, якою володіє розпорядник інформації. Зокрема, якщо надання відповіді за запитом потребує надання певних роз’яснень, надання консультацій, проведення перевірок, отримання інформації від інших осіб, тощо, запитувана інформація НЕ може вважатися публічною.

До Держмитслужби надсилаються запити на отримання публічної інформації на електронну адресу: publishinfo@customs.gov.ua

На електронну адресу: publishinfo@customs.gov.ua не надсилаються пропозиції, заяви, скарги громадян, юридичних осіб, самозайнятих осіб.

Пропозиції, заяви, скарги розглядаються органами Держмитслужби відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Завантажити форму для подання запиту на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів Державної митної служби:

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/3_Форма-запиту-2.docx

Порядок оскарження рішень розпорядника інформації або бездіяльності

Згідно з Законом “Про доступ до публічної інформації”, відповідь на інформаційний запит має бути надано не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Відповідно до статті 23 Закону “Про доступ до публічної інформації”, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Права запитувачів, передбачені Законом України „Про доступ до публічної інформації”

Відповідно до статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право:

1. знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2. доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3. вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4. на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5. на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
   Відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з Законом “Про доступ до публічної інформації”, відповідь на інформаційний запит має бути надано не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право оскаржити: 

1. відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2. відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3. ненадання відповіді на запит на інформацію;
4. надання недостовірної або неповної інформації;
5. несвоєчасне надання інформації;
6. невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7. інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до статті 23 Закону “Про доступ до публічної інформації”, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

ВІДМОВА ТА ВІДСТРОЧКА В ЗАДОВОЛЕННІ ЗАПИТУ НА ОТРИМАННЯ ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 

1. розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2. інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3. особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;
4. не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою статті 19 Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 

1. прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2. дату відмови;
3. мотивовану підставу відмови;
4. порядок оскарження відмови;
5. підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.
Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1. прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2. дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
3. причини, у зв’язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4. строк, у який буде задоволено запит;
5. підпис.

Нормативно-правові акти

• Наказ Міністерства фінансів України від 13.07.2020 № 409 “Про затвердження Порядку забезпечення доступу до публічної інформації у Державній митній службі України та її територіальних органах”
• Закон України від 13.01.11 №2939-VI „Про доступ до публічної інформації”
• Постанова КМ України від 13.07.2011 р. № 740 “Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію”
• Постанова КМ України від 25.05.2011 р. № 583 “Питання виконання Закону України “Про доступ до публічної інформації” в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади”
• Указ Президента України №548/2011 “Про першочергові заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації в допоміжних органах, створених Президентом України”
• Указ Президента України №547/2011 “Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації”

Порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Державній митній службі України та її територіальних органах

• Наказ Міністерства фінансів України від 13.07.2020 № 409 “Про затвердження Порядку забезпечення доступу до публічної інформації у Державній митній службі України та її територіальних органах”

Звіт про роботу із запитами на отримання публічної інформації, які надійшли до Держмитслужби протягом 2023 року

• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_01_2023.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_02_2023.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_03_2023.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_04_2023.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_05_2023.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_06_2023.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_I-півріччя_2023.xlsx

Звіт про роботу із запитами на отримання публічної інформації, які надійшли до Держмитслужби протягом 2022 рік

• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитани-на-публічну-інформацію-травень_2022.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_I-півріччя-2022.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_06_2022.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_07_2022.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію-08_2022.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_09_2022.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_10_2022.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_11_2022.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_12_2022.xlsx

Звіт про роботу із запитами на отримання публічної інформації, які надійшли до Держмитслужби протягом 2021 рік

• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію-січень-2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитани-на-публічну-інформацію-лютий-2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-рооту-із-запитани-на-публічну-інформацію-березень-2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_квітень_2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-рооту-із-запитани-на-публічну-інформацію-травень_2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію-червень_2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_липень_2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію-серпень_2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_вересень_2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_жовтень_2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_листопад_2021.xlsx
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію_грудень_2021.xlsx

Звіт про роботу із запитами на публічну інформацію протягом 2020 року

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію-протягом-2020-року.xlsx

Звіт про роботу із запитами на отримання публічної інформації, які надійшли до Держмитслужби протягом 2020 року

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/%D0%97%D0%B2%D1%96%D1%82%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D1%83%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%202020%20%D1%80%D1%96%D0%BA.rtf

Звіт про роботу із запитами на публічну інформацію протягом 2021 року

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію-протягом-2021-року.xlsx

Звіт про роботу із запитами на отримання публічної інформації, які надійшли до Держмитслужби протягом 2021 року

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-за-2021-рік.docx

Звіт про роботу із запитами на публічну інформацію протягом 2022 року

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію-протягом-2022-року.xlsx

Робота із запитами на публічну інформацію в апараті Державної митної служби України у 2022 році

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-із-запитами-на-публічну-інформацію-за-2022-рік.docx

Документи, що регулюють діяльність Громадської Ради

Постанова КМ України від 03.11.2010 р. № 996 ” Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики”

Постанова КМ України від 16.08.2022 р. №909 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 року №996”

Положення про Громадську раду  при Державній митній службі України

Громадська Рада

Накази

Наказ Державної митної служби України від 07.08.2020 №302 “Про утворення ініціативної групи  з  формування складу Громадської ради при Державній митній службі України”

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Наказ-від-07.08.2020-№-302.pdf

Наказ Державної митної служби України від 17.11.2020 №524 “Про затвердження Складу Громадської ради при Державній митній службі України”

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Наказ-від-17.11.2020-№-524.pdf

Протоколи

Протокол Установчих зборів з формування складу Громадської ради при Державній митній службі України

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол-УЗ.docx

Протокол №1 засідання Громадської ради при Державній митній службі України

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол-1_17.11.2020.docx

Протокол №2 засідання Громадської ради при Державній митній службі України

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол_2__30.11.2020.docx

Протокол №3 засідання Громадської ради при Державній митній службі України

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол_3__12.12.2020.docx

Протокол №3 засідання Комітету практичного застосування митного законодавства

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол-3-Комітет-практичного-застосування-митного-законодавства.doc

Протокол №4 засідання Комітету практичного застосування митного законодавства

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол-3-Комітет-практичного-застосування-митного-законодавства.doc

Протокол №4 засідання Громадської ради при Державній митній службі України

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол_4_22.06.2021.docx

Протокол №5 засідання Громадської ради при Державній митній службі України

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол-ГР_30_09_2021.docx

Протокол №5 засідання Комітету практичного застосування митного законодавства

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол-5-Комітет-практичного-застосування-митного-законодавства.pdf

Протокол №3 засідання Громадської ради при Державній митній службі України 22.12.2022

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/протокол_ГР_-22-_12_2022.pdf

Протокол №6 засідання Комітету практичного застосування митного законодавства

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол-№6_02.03.2023.pdf

Протокол №1 Комісії з питань ведення рубрики “Історія”

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол-№1_Комісія_Історія.pdf

Протокол №1 засідання Громадської ради при Державній митній службі України 13.04.2023

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Протокол-№1_13.04.2023.pdf

Плани та звіти роботи

Плани роботи Громадської ради при Державній митній службі України:

• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/ПЛАН-РОБОТИ-ГР-на-2023-рік.pdf
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/ПЛАН-РОБОТИ-ГР-на-2022-рік.pdf
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/ПЛАН-РОБОТИ-ГР-на-2021-рік.pdf

Звіти роботи Громадської ради при Державній митній службі України:

• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт_про_роботу_Практичного_комітету_2021.pdf
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/звiт-про-роботу-Громради-2021.pdf
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт_про_роботу_-Громради_2022.pdf
• https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Звіт-про-роботу-Практичного-комітету-2022.pdf

Консультації з громадськістю

Орієнтовний план консультацій з громадськістю на 2021 рік

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Орієнтовний_план_консультацій_з_громадськістю_на_2021_р_.pdf

Орієнтовний план консультацій з громадськістю на 2022 рік

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Орієнтовний-план-консультацій-з-громадськістю-на-2022-рік.pdf

Орієнтовний план консультацій з громадськістю на 2023 рік

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Орієнтовний-план-консультацій-з-громадськістю-на-2023р.pdf

Повідомлення

Анонси засідання Громадської ради при Держмитслужбі

Реєстрація звернень

До Держмитслужби надсилаються звернення громадян у вигляді сканкопій чи фотокопій письмових звернень з підписом* заявника із зазначенням дати та місця проживання на електронну адресу: zvernennya@customs.gov.ua

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Вид.-3_ДОДАТОК_1_ВОРД_МФ-ред.doc

* відповідно до визначення, наведеного у Великому тлумачному словнику української мови підпис – це «прізвище або ініціали, написані власноручно під текстом, малюнком, картиною і т. ін., як свідчення авторства або потвердження чого-небудь» (7-е видання: Великий тлумачний словник української мови (з Дод., допов. На CD)/Уклад. і голов. Ред. В.Т. Бусел – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009 – 1736 с.: іл. – ISBN 966-569-013-2). Також, згідно з Юридичною енциклопедією, підпис визначається як «графіч. начерк, який означає особу його виконавця і здійснюється нею з метою посвідчення документа або підтвердження відомостей, що містяться у док-ті» (Юридична енциклопедія; В 6 т./ Редкол.: Ю70 Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. ISBN 966-7492-00-1).

Отже, підпис громадянина в електронному зверненні може бути відсканованим, сфотографованим. Також опрацьовуються електронні звернення громадян, підписані з застосуванням електронного цифрового підпису.

З огляду на зазначене, звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, відповідно до частини восьмої статті 5 Закону України «Про звернення громадян» буде повернуто без розгляду через десять днів від дня його надходження.

Нормативно-правова база щодо реєстрації звернень

Закон України від 02.10.96 № 393/96-ВР „Про звернення громадян” (із змінами та доповненнями).

Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348 “Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах інформації” (із змінами та доповненнями).

Громадяни можуть викласти усні звернення до Держмитслужби, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Нормативно-правова база

• Закон України від 02.10.96 № 393/96-ВР „Про звернення громадян” (із змінами та доповненнями)

• Закон України від 11.07.2002 №93-IV „Про статус депутатів місцевих рад” (із змінами та доповненнями) 

• Постанова КМ України від 14.04.1997 №348 “Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування….” (із змінами та доповненнями)
  

• Витяг з Конституції України (стаття 40)

• Закон України від 17.11.92 N2790-XII „Про статус народного депутата України”
  
• Наказ Міністерства фінансів України від  23.11.2020 р. № 724 “Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній митній службі України та її територіальних органах“
• Указ Президента України від 07.02.08 N 109/2008 “Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”

Прийом громадян

Нормативно-правова база

• Витяг з Конституції України (стаття 40); 
• Закон України від 02.10.1996 «Про звернення громадян»; 

• Порядок розгляду звернень громадян Держмитслужби

Порядок запису на прийом

    Відповідно до Закону України “Про звернення громадян” у Вас є можливість подати звернення не тільки особисто під час прийому, а й шляхом направлення поштою, надсилання електронного звернення за допомогою мережі Інтернет (https://post.customs.gov.ua/mail/zvernennya</strong target=”_blank” rel=”nofollow”>).

    Просимо використовувати вказані способи подання звернення.

Особистий прийом громадян у Держмитслужбі здійснюється згідно із затвердженим графіком за номером (044) 481-20-41.

Графік особистого прийому громадян керівництвом  Держмитслужби

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Графік-особистого-прийому-громадян-керівництвом.docx

Графік особистого прийому громадян  посадовими особами структурних підрозділів Держмитслужби

https://elitebb.info/wp-content/uploads/2023/07/Графік-особистого-прийому-громадян.docx

• Аналітичний звіт за результатами п’ятої хвилі щорічного опит…
• Четверте щомісячне опитування керівників підприємств _Україн…
• Аналітичний звіт за результатами щорічного опитування україн…
• П’яте щомісячне опитування керівників підприємств _Українськ…
• Онлайн опитування_Особливості реалізації громадянських прав…
• Шосте щомісячне опитування керівників підприємств _Українськ…
• Перше щомісячне опитування керівників підприємств _Українськ…
• Сьоме щомісячне опитування керівників підприємств _Українськ…
• Друге щомісячне опитування керівників підприємств _Українськ…
• Восьме щомісячне опитування керівників підприємств _Українсь…
• Третє щомісячне опитування керівників підприємств _Українськ…
• Дев’яте щомісячне опитування керівників підприємств _Українс…
• Десяте щомісячне опитування керівників підприємств _Українсь…
• Тринадцяте щомісячне опитування керівників підприємств _Укра…

План роботи Держмитслужби на 2023 рік

План роботи Держмитслужби на 2023 рік

План роботи Держмитслужби на 2021 рік

• План роботи Держмитслужби на 2021 рік
• План заходів із відзначення Дня охорони праці в Україні у 20…
• План роботи Держмитслужби на ІІ півріччя 2021 року

План роботи Держмитслужби на 2020 рік

• План роботи Держмитслужби
• План роботи Держмитслужби на ІІ півріччя 2020

Звіти

• Звіт про виконання Плану роботи Держмитслужби за І півріччя …
• ЗВІТ 2020 1 ЧАСТИНА
• ЗВІТ 2020 2 ЧАСТИНА 
• Звіт про виконання Плану роботи Держмитслужби за І півріччя …
• ЗВІТ 2021
• Звіт 2022

Звіти щодо роботи «гарячої лінії» Держмитслужби

• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за серпень 2021
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за лютий 2022
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за вересень 202…
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за березень 202…
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за жовтень 2021
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за квітень 2022
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за листопад 202…
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за травень 2022
• Звіт щодо роботи гарячої лінії Держмитслужби за грудень 2021
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за червень 2022
• Звіт щодо роботи гарячої лінії Держмитслужби за січень 2022
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за липень 2022
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за листопад 202…
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за серпень 2022
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за грудень 2021
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за вересень 202…
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за грудень 2022
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за жовтень 2022
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за січень 2023
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за лютий 2023
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за березень 202…
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за квітень 2023
• Звіт щодо роботи Гарячої лінії Держмитслужби за травень 2023

Звіти за результатами розгляду в адміністративному порядку скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення митних органів

Звіт_11 місяців 2022

Нормативна база та практики

    Основи діяльності

• Угода про асоціацію між Україною та ЄС

• Міжнародні практики внутрішнього аудиту
  

• Customs Blueprint
  

• Бюджетний кодекс України
  
  
• Основні засади здійснення внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1062

• Порядок здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011 №1001

• Стандарти внутрішнього аудиту, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 №1247

• Кодекс етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту, затверджений наказом Міністерства фінансів України від  29.09.2011 № 1217

• Звіт (зведений звіт) про результати діяльності підрозділу внутрішнього аудиту, пояснювальна записка до звіту (зведеного звіту) та інструкція про їх складання та подання, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 27.03.2014 № 347
• Порядок здійснення Міністерством фінансів України оцінки функціонування системи внутрішнього аудиту, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.05.2017 № 480

 Плани діяльності з внутрішнього аудиту

План діяльності з внутрішнього аудиту на 2023-2025 рр. (із з…

Роз’яснення щодо діяльності з внутрішнього аудиту

• Роз’яснення Державної аудиторської служби України (до 2017 року)
• Роз’яснення  Міністерства фінансів України (з 2017 року)

Посібники, стандарти та практики з внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту

• Центральний підрозділ гармонізації  (Міністерство фінансів України) 
• Співтовариство по внутрішньому аудиту (СВА) PEMPAL
  
• Заходи центрального   підрозділу   гармонізації (Мінфін)
• Оцінки діяльності з внутрішнього аудиту
• IT практики

Які дані є на Митниці?

Сервіси роботи із даними

• Показники комплексної оцінки (вересень 2020)
• Показники_комплексної_оцінки_лютий_2022
• Показники комплексної оцінки (жовтень 2020)
• Показники_комплексної_оцінки_березень2022
• Показники_комплексної_оцінки (листопад 2020)
• Показники_комплексної_оцінки_квітень_2022
• Показники комплексної оцінки (грудень 2020)
• Показники_комплексної_оцінки_1_квартал_2022
• Показники комплексної оцінки (січень 2021)
• Показники комплексної оцінки_травень 2022
• Показники комплексної оцінки (травень 2021)
• Показники комплексної оцінки (червень 2022)
• Показники комплексної оцінки (червень 2021)
• Показники комплексної оцінки (ІІ квартал 2022)
• Показники комплексної оцінки (ІІ квартал 2021)
• Показники комплексної оцінки (липень 2022)
• Показники комплексної оцінки (липень 2021)
• Показники комплексної оцінки_(серпень 2022)
• Показники комплексної оцінки (серпень 2021)
• Показники комплексної оцінки (вересень 2022)
• Показники комплексної оцінки (вересень 2021)
• Показники комплексної оцінки (ІІІ квартал 2022)
• Показники комплексної оцінки (ІІІ квартал 2021)
• Показники комплексної оцінки (жовтень 2022)
• Показники комплексної оцінки (жовтень 2021)
• Показники комплексної оцінки (листопад 2022)
• Показники комплексної оцінки (листопад 2021)
• Показники комплексної оцінки (грудень_2022)
• Показники комплексної оцінки (грудень 2021)
• Показники комплексної оцінки (4 квартал 2022)
• Показники комплексної оцінки (4 квартал 2021)
• Показники комплексної оцінки (річний_ 2022)
• Показники комплексної оцінки (2021 рік)
• Показники комплексної оцінки_ січень_2023)
• Показники комплексної оцінки (січень 2022)
• Показники комплексної оцінки (лютий_2023)
• Показники комплексної оцінки_ березень_2023)
• Показники комплексної оцінки (І квартал 2023)

Звіти за результатами моніторингу та систематизації результатів розгляду спорів:

•  в адміністративному порядку;

•  судовому порядку.

Щодо оскарження рішень митних органів, прийнятих за результатами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів

Відповідно до положень законодавства України з питань митної справи митні органи за результатами здійснення митного контролю уповноважені на прийняття таких письмових рішень як:

1. рішення про коригування митної вартості товарів;
2. обґрунтована відмова у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або рішення про визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів (частина перша статті 55 Митного кодексу України (далі – Кодекс) та за встановленою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».

Обґрунтована відмова у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів як письмове рішення приймається митним органом згідно з частиною дев’ятою статті 55 Кодексу за результатами розгляду додаткових документів, тобто документів, які були відсутні в митного органу під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, та може містити інші підстави невизнання заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, ніж ті, що зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів.

При цьому слід відмітити, що з урахуванням положень частини восьмої статті 55 Кодексу на декларанта або уповноважену ним особу не покладено обов’язку надання митному органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Тому, у разі ненадання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів згідно з положеннями цієї статті у митного органу не буде зобов’язань приймати одне з письмових рішень, визначених частиною дев’ятою статті 55 Кодексу.

Також частиною десятою статті 55 Кодексу визначено, що у разі якщо митний орган у визначені строки не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені Кодексом.

У разі незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа згідно з частиною третьою статті 52 Кодексу мають одночасно право на:

1. випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 Кодексу;
2. оскарження у порядку, визначеному главою 4 Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Згідно зі статтею 24 Кодексу будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов’язки.

Для цілей застосування цієї глави:

1. предмет оскарження – рішення, дії або бездіяльність митних органів, які оскаржуються;
2. дії митних органів – вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов’язані з виконанням обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;
3. бездіяльність митних органів – невиконання посадовими особами та іншими працівниками митних органів обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їхніх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством;
4. митний орган вищого рівня – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
5. митний орган, якого стосується предмет оскарження, – митний орган, який прийняв оскаржуване рішення, вчинив оскаржувані дії або допустив бездіяльність.

Процедура оскарження, передбачена цією главою, вважається досудовим порядком вирішення спору (частина сьома статті 24 Кодексу).

Статтею 261 Кодексу встановлені строки подання скарг, відповідно до якої скарга може бути подана протягом 30 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав унаслідок рішення, дії чи бездіяльності митного органу, але не пізніше шести місяців з дня прийняття відповідного рішення, вчинення дії або бездіяльності.

У разі пропуску особою строку подання скарги, встановленого частиною першою цієї статті, або якщо причини для поновлення строку подання скарги визнані неповажними, митний орган вищого рівня залишає скаргу без розгляду та повідомляє про це особу, яка подала скаргу, а також про підстави визнання причин такого пропуску неповажними (частини перша, п’ята статті 261 Кодексу).

З урахуванням того, що у будь-якої особи є право на оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, якщо вона вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси або створено перешкоди для їх реалізації, оскарженню, в порядку, передбаченому главою 4 Кодексу, підлягають як рішення про коригування заявленої митної вартості товарів (пункт 4 частини третьої статті 52 Кодексу) так і обґрунтована відмова у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів (як окреме письмове рішення, прийняте митним органом відповідно до положень статті 55 Кодексу).

Кодексом чітко встановлені строки подання скарг для оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів.

Натомість спеціальних строків для оскарження рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів у взаємозв’язку із оскарженням обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, після прийняття останньої, Кодексом не передбачено.

Таким чином, враховуючи викладене вище, у випадку випуску товарів у вільний обіг (відповідно до статті 55 Кодексу та надання декларантом до митного органу додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів) днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав унаслідок рішення, дії чи бездіяльності митного органу, є день отримання декларантом чи уповноваженою ним особою рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів.

Мито та податки

Чинні ставки мит та податків будь-якого виду, які застосовуються або пов’язані з імпортуванням чи експортуванням. 

І. Ввізне мито

Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Митний тариф України

Митний тариф України версія 2022

ІІ. Вивізне мито

Вивізне (експортне) мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

Перелік товарів, на які у 2023 році законами України встановлено ставки вивізного (експортного) мита

Вивізне мито 2023

Інформація щодо діючих рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі

Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (станом н…

Збори і платежі, які застосовуються урядовими органами чи для урядових установ, або пов’язані з імпортуванням, експортуванням чи транзитом.

Відповідно до частини восьмої статті 247 Митного кодексу України  з а виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, із заінтересованих осіб справляється плата у  розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, та в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Така плата може справлятися із заповненням уніфікованої митної квитанції. Така плата не справляється за виконання митними органами митних формальностей поза місцем розташування митних органів у межах спрощень, наданих підприємству (крім випадків виклику посадової особи митного органу таким підприємством).

Розміри плати за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів, затверджений   постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 93.

Порядок справляння плати за виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів або поза робочим часом, установленим для них, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23 жовтня 2017 року № 862.

Інтегрований митний тариф

Довідкова інформація щодо процедур імпортування, експортування та транзиту (у тому числі процедури, які застосовуються у порту, аеропорту та інших пропусках перетину кордону) та необхідні форми та документи  

Загальні положення щодо умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності та обліку в митних органах

Законодавчі засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні визначені положеннями розділу VII Господарського кодексу України (далі – ГКУ) та Законом України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» (далі – Закон про ЗЕД).

При цьому, згідно з пунктом 1 частини другої статті 55 ГКУ суб’єктами господарювання є:

1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до  Цивільного кодексу України , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Крім цього, відповідно до частини першої статті 377 ГКУ, зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю суб’єктів господарювання є господарська дiяльнiсть, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частинi першiй статтi 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

При цьому, згідно з частиною першою статті 378 ГКУ суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є суб’єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 4 Закону про ЗЕД, до видiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, якi здiйснюють в Українi суб’єкти цiєї дiяльностi, належать, зокрема:

експорт та iмпорт товарiв, капiталiв та робочої сили;

надання суб’єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi України послуг iноземним суб’єктам господарської дiяльностi, в тому числi: виробничих, транспортно-експедицiйних, страхових, консультацiйних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнацiйних, управлiнських, облiкових, аудиторських, юридичних, туристських та iнших, що прямо i виключно не забороненi законами України.

Як зазначається у частині першій статті 382 ГКУ та частині четвертій статті 6 Закону про ЗЕД, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори, крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно з частиною другою статті 382 ГКУ, форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов’язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Загальні положення щодо декларування

Згідно з частиною першою статті 318 Митного кодексу України (далі – МКУ), митному контролю пiдлягають усi товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення, якi перемiщуються через митний кордон України.

При цьому, згідно з пунктом 57 статті 4 МКУ, під терміном «товари» розуміються будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Положення щодо застосування митних режимів наведені у розділі V МКУ.

Відповідно до Закону України від 15 лютого 2011 року № 3018 «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, у зв’язку з чим положення щодо митних формальностей та митних режимів, передбачені українським законодавством, відповідають Міжнародній конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 71 МКУ декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені МКУ. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених МКУ.

Згідно з пунктами 8, 38 частини першої статті 4 МКУ декларант – особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Підприємство – будь-яка юридична особа, а також громадянин-підприємець. Відповідно до частини першої статті 265 МКУ декларантами мають право виступати мають право виступати при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, – резидент, яким або від імені якого укладено цей договір.

Частиною третьою статті 265 МКУ встановлено, що підприємства можуть бути декларантами за умови перебування їх на обліку в митних органах України.

Облік осіб, які здійснюють операції з товарами, ведеться у відповідності до Порядку облiку осiб, якi здiйснюють операцiї з товарами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2015 № 552, зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 08.07.2015 за № 807/27252.

Відповідно до частини першої статті 265 МКУ декларант зобов’язаний:

1. здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2. на вимогу митного органу пред’явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3. надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4. у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5. у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Відповідно до статті 248 МКУ митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування – з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частинами першою та другою статті 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 247 МКУ митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів.

Відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому митному органі з пред’явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 264 та частиною третьою статті 335 МКУ при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації разом з митною декларацією подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених МКУ, декларація митної вартості. У встановленому МКУ порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1. документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;
2. зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;
3. транспортні (перевізні) документи;
4. комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
5. у разі необхідності – документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
6. документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв’язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);
7. у випадках, передбачених МКУ, – документи, що підтверджують країну походження товару;
8. у разі необхідності – документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;
9. у разі необхідності – документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;
10. у разі необхідності – документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;
11. у разі необхідності – документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 Кодексу.

Форми митної декларації визначені  Законом України від 30.08.2022 № 2554-IX “Про приєднання України до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами” .

Загальні положення щодо застосування митних декларацій встановлені Положенням про митні декларації, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 (зі змінами) .

   Порядок заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затверджений  наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за № 1372/21684 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2022 року № 296) .

Класифікатори, що використовуються під час заповнення митної декларації, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».

Процедури експортування

Згідно зі статтею 82 МКУ експорт (остаточне вивезення) – це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення.

Відповідно до статті 83 МКУ митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1. подати митному органу, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари;
2. сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту;
3. виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
4. у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

Процедури імпортування

Частиною першою статті 74 МКУ визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до частини третьої статті 75 МКУ для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1. подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;
2. сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;
3. виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною шостою статті 259 МКУ при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред’явлення цих товарів митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов’язковими.

Процедури транзиту

Законодавство України про транзит товарів складається з Митного кодексу України, Закону України «Про транзит вантажів», міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання Митного кодексу України та інших законодавчих актів.

Загальні положення щодо митного режиму транзиту визначаються Митним кодексом України, зокрема це:

• визначення митного режиму транзиту;
• умови поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення в митний режим транзиту;
• вимоги до переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення в митному режимі транзиту;
• документи, що використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту;
• строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту;
• застосування митного режиму транзиту при перевантаженні товарів;
• та завершення митного режиму транзиту.

Відповідно до частини 2 статті 305 МКУ надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов’язковим, якщо інше не передбачено цим Кодексом, при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України транзитом товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Частиною 7 статті 305 МКУ встановлено, що забезпечення сплати митних платежів не надається щодо:

1. товарів, що переміщуються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, Збройними Силами України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями, розвідувальними органами України безпосередньо для виконання своїх повноважень або на їх користь іншими установами, організаціями, отримувачами (розпорядниками) міжнародної технічної допомоги в рамках зареєстрованих у встановленому законодавством порядку проектів (програм);
2. товарів, що переміщуються особами, яким надано митні пільги, передбачені статтями 382 – 386, 388, 389, 391 і 392 цього Кодексу;
3. товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, якщо інше не передбачено Кабінетом Міністрів України;
4. товарів, щодо яких не вимагається надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до частини третьої статті 110 цього Кодексу;
5. товарів, що переміщуються транзитом повітряним транспортом, для декларування яких замість митної декларації використовується електронний перевізний документ як спрощення, надане відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту;
6. товарів, що не є об’єктом оподаткування митними платежами або щодо яких сума митних платежів не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро, крім випадків надання забезпечення сплати митних платежів згідно з главами 8, 20 і частиною третьою статті 306 цього Кодексу;
7. товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога, за умови включення їх отримувача до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги, або переміщуються у складі вантажів з допомогою, визначених частиною першою статті 250 цього Кодексу;
8. товарів, що переміщуються транзитом митною територією України морським, річковим або повітряним транспортом і під час зберігання залишаються в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського (річкового) порту, аеропорту;
9. товарів, що переміщуються (пересилаються) в міжнародних поштових відправленнях через митний кордон України.

Відповідно до частини 1 статті 308 МКУ способами забезпечення сплати митних платежів є:

1. грошова застава;
2. індивідуальна гарантія;
3. забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення “загальна гарантія”;
4. забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення “загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків”;
5. забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення “загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків”;
6. забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення “звільнення від гарантії”;
7. забезпечення сплати митних платежів на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року;
8. забезпечення сплати митних платежів на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнета) А.Т.А. або книжки (карнета) CPD.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень затверджений  наказом Міністерства фінансів України від 09 жовтня 2012 року № 1066, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2012 року за № 2120/22432 .

Порядок реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року, затверджений  наказом Міністерства фінансів України від 20 листопада 2017 року № 953, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 грудня 2017 року за № 1496/31364.

Порядок реалізації положень Конвенції про процедуру спільного транзиту на території України, затверджений  наказом Міністерства фінансів України від 07 жовтня 2022 року № 325, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2022 року за № 1309/38645.

Класифікація товарів

З метою виконання міжнародних зобов’язань, узятих Україною у рамках Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів та з метою приведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до вимог сьомої редакції Гармонізованої системи опису та кодування товарів версії 2022 року, Верховною Радою України 19 жовтня 2022 року прийнято Закон України «Про Митний тариф України» № 2697-ІХ . Закон набув чинності з 1 січня 2023 року.

У зв’язку з набуттям чинності нової редакції Закону «Про Митний тариф України» та з метою забезпечення правильності класифікації товарів згідно з УКТЗЕД Державною митною службою України розроблені накази «Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності» №543 від 14.12.2022 року та «Про затвердження Перехідних таблиць від УКТЗЕД версії 2017 р. до УКТЗЕД версії 2022р.» № 513 від 23.11.2022.

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, наказ «Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності» №543 від 14.12.2022 року

Перехідні таблиці УКТЗЕД версії 2017 р. до УКТЗЕД версії 2022р.

Пошук класифікаційних рішень, прийнятих митницею, за назвою товару.

Митна вартість

Нормативно-правові акти з питань митної оцінки:

Генеральна Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ,  стаття VII)

Угода про застосування статті VII ГАТТ

Розділ ІІІ Митного кодексу України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 446 «Про затвердження Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості».

Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».

Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Наказ Держмитслужби від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон»

• 476-наказ від 01.07.2021
• додаток до наказу Держмитслужби № 476

Наказ Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 «Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами» 

Походження товару

Правила походження встановлюють «економічну національність» товарів, однак не місце їх відправлення,  а місце (країну), де вони були  повністю вироблені або піддані достатній переробці.

Походження товарів є одним із базових елементів, на основі яких здійснюється митно-тарифне регулювання.

Для митних цілей існує розподіл на два типи походження товарів, а саме – непреференційне і преференційне походження.

Непреференційне походження

Правила визначення непреференційного походження товарів – це правила, що використовуються в непреференційних інструментах торговельної політики, з метою застосування:

• режиму найбільшого сприяння згідно зі статтями I, II, III, XI,  XIII ГАТТ 1994 ;
• антидемпінгового та компенсаційного мита згідно зі статтею VI ГАТТ 1994;
• захисних заходів згідно зі статтею XIX ГАТТ 1994;
• вимог до маркування стосовно походження згідно зі статтею IX ГАТТ 1994;
• будь-яких дискримінаційних кількісних обмежень або тарифних квот;
• статистики зовнішньої торгівлі.

Правила визначення непрефенційного походження товарів (нормативно-правова база):

 – Митний кодекс України –  Розділ ІІ  «КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ

– Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок встановлення та застосування правила адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій» від 20 грудня 2006 року № 1765    (із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року, від 27 лютого 2019 року, від 9 червня 2021 року)

Преференційне походження

Преференційне походження є умовою для застосування тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Правила преференційного походження визначаються  на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Україною укладено багатосторонні міжнародні договори про вільну торгівлю з державами ЄС, ЄАВТ, СНД та двосторонні міжнародні договори із Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії, Чорногорією, Республікою Північна Македонія, Канадою, Грузією, Державою Ізраїль та

окремими країнами СНД.

Правила визначення  преференційного походження товарів (нормативно-правова база) :

– Протокол С «Про визначення правил країни походження товарів та методи адміністративного співробітництва» до Угоди про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною  

– Додаток II «Правила визначення походження та методи адміністративного співробітництва» до  Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Чорногорії

– Протокол про правила визначення походження до   Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами ЄАВТ

– Регіональна конвенція про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (дата підписання 14.04.2011, дата приєднання 01.02.2018, дата набрання чинності для України з ЄС 01.01.2019, з Державою Ізраїль 01.01.2021, з Грузією 26.03.2020) 

– Глава 3 «Правила та процедури визначення походження»  Угоди про вільну торгівлю між Україною та Канадою

– Протокол I «Щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва»    Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії

– Правила визначення країни походження, затверджені Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року 

– Правила визначення країни походження товарів, затверджені  Рішенням Ради глав урядів СНД про Правила визначення країни походження товарів  від 24 вересня 1993 року  

– Правила визначення країни походження, затверджені Рішенням Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року 

Документи, що підтверджують країну походження

Документами, що підтверджують непреференційне походження товару, є:

– Сертифікат про походження товару  – це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

  – Засвідчена декларація про походження товару  – це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

– Декларація про походження товару  – це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

– Сертифікат  про регіональне найменування товару  – це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

Документами, що підтверджують преференційне походження товару, є:

Документи, визначені відповідно до статті 15 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження:

– сертифікат з перевезення товару EUR.1,  зразок якого наведений у Додатку III а до Доповнення I;

– сертифікат з перевезення товару EUR-MED,  зразок якого наведений у Додатку III b до Доповнення I;

– декларація походження або декларація походження EUR-MED, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати (текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b до Доповнення I).

  Документи, визначені відповідно до Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії:

– сертифікат з перевезення товару EUR.1 , зразок якого наведений у Додатку III до Протоколу І;

– декларація інвойс,  надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати  ( текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до Протоколу  І) .

  Сертифікат про походження товару форми СТ-1,  визначений відповідно до Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року, Правил визначення країни походження товарів, які є невід’ємною частиною  Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року.

  Сертифікат про походження товару EUR.1,  визначений відповідно до Додатку II «Правила визначення походження та методи адміністративного співробітництва» до Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Чорногорії

  Декларація походження , визначена відповідно до Глави 3 «Правила та процедури визначення походження» Угоди про вільну торгівлю між Україною та Канадою.

  Декларація походження, визначена відповідно до Протоколу між Урядом України та Урядом Грузії про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю від 9 січня 1995 року.

Уповноважені (схвалені) експортери

Для спрощення та прискорення митного оформлення товарів й відповідно до положень міжнародних угод про вільну торгівлю, укладених Україною: з Європейським Союзом, державами Європейської асоціації вільної торгівлі, Грузією, Державою Ізраїль та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії, митницями забезпечується адміністрування в Україні інституту уповноважених (схвалених) експортерів, які мають можливість без оформлення сертифікату з перевезення товару форм EUR.1 та/або EUR-MED самостійно декларувати преференційне походження  товарів на комерційних документах (інвойсах).

Порядок надання та анулювання митницею статусу уповноваженого (схваленого) експортера, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 7 жовтня 2014 року № 1013   (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2014 р. за № 1529/26306)

Видача сертифікатів про походження товару з України

В Україні сертифікати про походження товару з України видають митниці та Торгово-промислова-палата України.

Митницями забезпечено безоплатну видачу сертифікатів з перевезення (походження) EUR.1 та EUR-MED для товарів, що експортуються до держав ЄС, ЄАВТ, Чорногорії, Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, Грузії та Держави Ізраїль:

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 № 139 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 березня 2021 р. за № 355/35977

Мапа з інформацією про місця прийому електронних заяв експортерів та дислокацію підрозділів митниць, які здійснюють видачу сертифікатів EUR.1 або EUR-MED:  https://bit.ly/3kHIQe6

Торгово-промислова палата України здійснює видачу таких форм сертифікатів про походження товару з України:

Торгово-промислову палату України визначено уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товару з України відповідно до  Закону України від 02.12.1997  № 671/97-ВР “Про торгово-промислові палати в Україні” 

[1] Генералізовані системи преференцій  

Адміністрування тарифних квот

Порядок контролю за розподілом тарифної квоти, затверджено  наказом Міністерства фінансів України від 11 грудня 2014 року № 1203   .

Інформацію про об’єм та поточний залишок тарифних квот при імпорті товарів в Україну з окремих країн ви зможете знайти за цим посиланням: https://cabinet.customs.gov.ua/etqlist 

Санкції за порушення митних правил

Поняття порушення митних правил визначено статтею 458 Митного кодексу України – це адміністративне правопорушення, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Порушення митних правил можуть вчинятись при здійсненні експортно-імпортних операцій з товарами та транспортними засобами, а також при переміщенні товарів в інших митних режимах, у тому числі у митному режимі транзит.

Вичерпний перелік видів порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення визначено главою 68 Митного кодексу України.

За порушення митних правил можуть бути накладені такі види адміністративних стягнень як: 1) попередження; 2) штраф; 3) конфіскація.

Попередження як адміністративне стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Попередження виноситься у формі постанови про накладення адміністративного стягнення (стаття 463 Митного кодексу України).

Штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов’язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення (стаття 464 Митного кодексу України).

Розмір штрафів встановлюється в залежності від розміру неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наприклад, стаття 469 Митного кодексу України), від вартості товарів (наприклад, статті 471, 472, 483 Митного кодексу України), від суми несплачених платежів (наприклад, стаття 485 Митного кодексу України).

Конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому моторні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об’єкти конфіскації (стаття 465 Митного кодексу України).

• Про сприяння у захисті ПІВ
• Інфографіки
• Події
• Митний реєстр
• Об’єкти ПІВ у Митному реєстрі
• Нормативно-правова база
• Довідкові та методичні матеріали
• Служба підтримки